Тема 7. ВЗАЄМОДІЯ ТА ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ І ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИК

 

7.1. Сутність фіскальної політики.

7.2. Взаємодія грошово-кредитної та фіскальної політик.

 

7.1. Сутність фіскальної політики

Фіскальна (податкова) політика спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб’єкт господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб’єктів, а також дотримання принципу соціальної спра­ведливості та конституційних гарантій прав громадян при оподатку­ванні їх доходів. Фіскальна політика зводиться до економічного регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансових витрат держави, пов’язаних з виконанням нею своїх суспільних функцій. Зростання рівня фіскальних вилучень доходів економічних суб’єктів зменшує їх можливості і послаблює стимули до нарощування інвес­тицій, розширення виробництва, що у свою чергу пригнічує сукупну пропозицію та економічну активність у цілому країни. Заходи фіскаль­ної політики базуються на прямих вилученнях фінансових коштів у економічних суб’єктів.

Фіскальна політика базується на використанні двох державних фінансових регуляторів: податків та державних видатків. Вони за­стосовуються у різних поєднаннях, що у свою чергу неоднаково впливають на реальний обсяг національного виробництва, його струк­туру, зайнятість та інфляцію. Обидва регулятори тісно пов’язані між собою, але їх вплив на величину та динаміку валового внутрішнього продукту протилежний. Збільшення державних видатків призводить до росту сукупного попиту та валового внутрішнього продукту. Збільшення податкових надходжень, навпаки, веде до зменшення сукупного попиту, так як доходи населення зменшуються, що викликає зниження валового внутрішнього продукту (падає попит – знижується виробництво). Головне завдання фіскальної політики впливає на сукупний попит і валовий внутрішній продукт шляхом зміни податків та державних витрат. При збільшенні податкового тиску валовий внутрішній продукт буде зменшуватись, але його зменшення можна компенсувати, якщо доходи держави від збільшення податків направляються на збільшення державних витрат. Наприклад, податки збільшились на 20 одиниць, видатки держави теж збільшились на цю суму. На перший погляд ці зміни взаємокомпенсуються, але збільшення податків призводить до зменшення попиту та, в свою чергу, зменшує валовий внутрішній продукт. Такий вплив може бути періодичним (дискреційна фіскальна політика) та постійним, автома­тичним (недискреційна фіскальна політика). Ефективна дискреційна фіскальна політика передбачає постійну діагностику економічних процесів, на основі якої уряд використовує свої важелі. При використанні фінансових регуляторів спостерігаються деякі часові невідповідності (лаги), як правило, уряд реагує на зміни економічної ситуації у країні з деяким запізненнями. Ці запізнення, накладаючись одне на одне, знижують можливості дискреційної фіскальної політики ефективно коректувати зміни у економічні ситуації. Обмежені мож­ливості дискреційної політики вимагають доповнити її іншим видом фіскальної політики, який передбачає безперервне коригування податкових ставок. Воно здійснюється автоматично за допомогою вбудованих стабілізаторів, їх сутність передбачає відповідність подат­ків і державних видатків зі змінами у економіці. Таким вбудованим стабілізатором у доходній частині держбюджету виступає прогресивна ставка оподаткування, що встановлюється для вилучення великої частки податків. Стабілізаторами у видатковій частині держбюджету є індекси заробітної плати, допомога з безробіття. Наприклад, коли збільшується кількість безробітних відповідно збільшуються суми асигнувань на допомогу з безробіття. Це, у свою чергу, скорочує доходи у суспільстві, підвищує попит та відповідно валовий внутрішній продукт. Коли обсяги виробництва збільшуються, рівень безробіття зменшується та відповідно зменшуються державні видатки. Дані процеси відбуваються автоматично та не вимагають прийняття будь-яких урядових рішень. Найбільший ефект фіскальна політика дає при використанні вбудованих стабілізаторів в разі прийняття урядових рішень з окремих питань. Для того, щоб ефект від фіскальної політики був більш повним, необхідно її погоджувати з грошово-кредитною політикою.

 

7.2. Взаємодія грошово-кредитна та фіскальна політик

Грошово-кредитна політика за своєю суттю є однією із складових загальної економічної політики держави. Зміни на грошово-кредитному ринку вплинули на виробництво, зайнятість та інвестиції, завдяки чому ефективність грошово-кредитної політики позначилася і на реальному секторі економіки.

За характером впливу на реальну економіку та механізмом дії грошово-кредитна політика найбільше узгоджується з кон’юнктурною політикою, основною метою якої є забезпечення рівномірного розвит­ку економіки шляхом згладжування коливань у кон’юнктурних про­цесах для досягнення загальноекономічної рівноваги. Згладжування таких коливань може здійснюватись за рахунок як грошово-кредитної, так і фіскальної політики або обома одночасно.

Механізм взаємозв’язку грошово-кредитної та фіскальної політик як елемент формування ринкової кон’юнктури схематично зображено на рис. 7.1.

Фіскальні та монетарні заходи, як складові кон’юнктурної політики, мають свої переваги і недоліки. Протиставлення їх у свій час стало причиною розходження між кейнсіанцями та монетаристами щодо методів державного регулювання. Кейнсіанці визначили наступні переваги фіскальної політики: вплив інструментів є більш відчутним на економічні активності господарюючих суб’єктів; реакція ринкової кон’юнктури на заходи фіскальної політики більш передба­чувана, ніж на заходи монетарної політики; вплив фіскальних заходів виявляється швидше, ніж вплив монетарних заходів.

 

	Грошово-кредитна політика

 

8

 

5

 

6

 

7

 

3

 

1

 

4

 

2

Фіскальна політика

Пожвавлення кон’юнктури ринку

 

Кон’юнктурна політика

 

Стимулювання кон’юнктури ринку

6

 

3

 

8

 

2

 

Рис. 7.1 – Взаємозв’язок фіскальної та грошово-кредитної політик

1 – зниження облікової ставки; 3 – підвищення облікової ставки;

2 – збільшення пропозиції грошей; 4 – зменшення пропозиції грошей;

5 – зростання податків; 7 – скорочення податків; 6 – скорочення бюджетних витрат; 8 – зростання бюджетних видатків

 

 

Недоліками фіскальної політики може бути недосконалість системи оподаткування, здатність економічних суб’єктів уникати сплати податків, великий часовий лаг іноді можуть звести нанівець всі переваги фіскальної політики.

Фіскальні та монетарні заходи держави повинні розглядатись як взаємодоповнюючі складові єдиної економічної політики держави, яка враховує їх особливості, цілі та механізми.

 

Питання для самостійної роботи

1.  Особливості фіскальної політики розвинутих держав (вибір держави за бажанням).

2.  Особливості фіскальної політики країн, що розвиваються (вибір країни за бажанням).

3.  Еволюція та розвиток фіскальної політики.

4.  Взаємозв’язок фіскальної та грошово-кредитної політик у розвинутих країнах (вибір держави за бажанням).

5.  Особливості взаємодії даних політик у країнах, що роз­виваються (вибір держави за бажанням).

 

Теми рефератів

1.  Особливості фіскальної політики США.

2.  Взаємодія грошово-кредитної та фіскальної політик у Ве­ликобританії.

3.  Взаємодія грошово-кредитної та фіскальної політик в Японії.

4.  Взаємодія грошово-кредитної та фіскальної політик у Франції.

5.  Взаємодія грошово-кредитної та фіскальної політик у Ні­меччині.

 

Література: [19, 21, 32,47].